Укр.мова. Перший курс.

САМОСТІЙНІ  ТА  СЛУЖБОВІ  ЧАСТИНИ  МОВИ.

ІМЕННИК.  ПРИКМЕТНИК.

До самостійних частин мови належать іменник, прикметник, займенник, числівник, прислівник і дієслово.

До службових частин мови належать прийменник, сполучник, частка.

Вигук не належить ні до тих, ні до інших.

Іменник – це самостійна частина мови, яка означає предмет, особу, явище, процес і відповідає на питання –хто? –що?

До першої відміни належать іменники чоловічого та жіночого роду із закінченнями –а; -я (хата, Микола).

До другої відміни належать іменники чоловічого роду із нульовим закінченням, та середнього роду із закінченням –о; -е (поле, вікно, степ).

До третьої відміни належать іменники жіночого роду із нульовим закінченням та іменник мати ( кров, любов).

До четвертої відміни належать іменники середнього роду, які при відмінюванні мають суфікси - ат; -ят ( теля, курча).

Прикметник – це самостійна частина мови, яка означає ознаку предмета або приналежність чогось людині або тварині.

Якісними називаються прикметники, ознака яких може виявлятися у більшій чи меншій мірі ( хороший – кращий; високий – вищий). Форма самий в українській мові не вживається.

Відносними називаються прикметники, які вказують на ознаку за її відношенням до місця, простору, матеріалу, походження і т.п. ( глиняний горщик, безмежний степ).

Присвійними називаються прикметники, які вказують на приналежність чогось людині або тварині ( батькова шапка, заячий хвіст).

Чоловічий рід	Жіночий рід	Середній рід	Спільний рід
авеню аташе біль біль блакить боа (удав) висип галіфе грач дріб жаль зір Капрі (острів) Кір Колорадо Кужіль Купіль м’якуш маестро мозоль накип нежить нехіть Овруч пароль портьє прес-аташе профіль рантьє розсип рояль Сибір степ степінь ступінь толь тюль фальш фламінго чорнобиль шампунь шашіль	бязь велич вість вічність верф вуаль гінді гнучкість глибінь гуаш далечінь даль жирандоль жовч зустріч івасі кольрабі масть мить міль міць напасть нехворощ парость паморозь пам’ять повість печаль повінь постать почесть провесінь путь радість ретуш рись салямі суміш тінь туш (фарба) Умань урочистість Міссісіпі Конго Кіліманджаро (гора) Прип’ять фрау цеце цитраль честь	боа (шарф) каное легато макао (гра) Монте-Відео морзе Палермо пальто ревю регбі саго Сочі фрикасе	бідолаха ладо листоноша нерівня нероба плакса протеже покруч невдаха нечема собака фа

Рід іменників.

Іменники спільного роду передають негативні, рідше позитивні риси: бідолаха, вихваляка, недотепа, плакса. Незнайко на печі лежить, а Знайко по дорозі біжить. Іноді іменники спільного роду набувають чоловічого або жіночого, що залежить від статі (хлопець-задавака), категорії дієслова (сирота скиталася по людях; згадав та заплакав сивий сирота).

      З подвійним родом (чоловічим і середнім) функціонують іменники на –о на позначення негативних властивостей людей і персоніфікованих тварин ( наш ледащо – мудрий кіт(чол.рід); он як стриба безпросвітнє ледащо(сер. рід). Зі значенням різних родів вживаються іменники на –ище (такий хлопчище, таке хлопчище, така дівчище, таке дівчище).

      Тільки чоловічого роду вживаються іменники:бурлак-бурлака, вояк-вояка, неборак-неборака, гайдамак-гайдамака.

      Тільки жіночого роду іменники: височина-височінь, глибина-глибінь, січа-січ.

      Іменники, що є назвами осіб за посадою, званням, професією здебільшого чол.роду (директор, майстер, професор, токар).

      Незначна кількість таких слів – іменники тільки жін.р.(медсестра, швачка).

      В укр.мові чол.р. іменники біль, дриль, дріб, кір, леміш, насип, нежить, полин, продаж, розпач, рояль, Сибір, степ, степінь, ступінь, таріль, тюль, туш(марш), толь, ферзь, шампунь, ярмарок.

Жін.р.ваніль, гуаш, жовч, мігрень, міль, путь, ретуш, розкіш, туш(фарба), шаль, Умань, Ятрань.

Множинні іменники – двері, іменини, Черкаси, шахи тощо роду не мають.

Рід іншомовних незмінюваних іменників.

-         назви неістот є переважно сер.р.(незаперечне алібі, стародавнє бароккко, моє кашне, гарне сопрано), але є винятки (авеню – вулиця, кольрабі – капуста, салямі – ковбаса, стріт – вулиця, сулугуні – сир).

-         у назвах осіб рід визначаємо за статтю (поважна мадам, легковажний денді, старий рантьє).

-         назви тварин здебільшого чол.р.(побіг кенгуру, поскакав колібрі, поні потупцював), але цеце – муха, івасі – риба жін.р.

-         у власних назвах рід визначаємо за родовим поняттям ( Токіо - місто, Чилі - держава, Онтаріо- штат, Онтаріо- ріка, Онтаріо- озеро.

-         однотипні поняття- це іменники певного роду (назви мов – есперанто, пушту – жін.р., вітрів – сироко, торнадо – чол.р., одиниці виміру – джоуль, ньютон, кулон – чол.р.

Категорія числа.

      У СУЛМ усі іменники поділяємо на ті, що мають однину і множину (одиничні), тільки однину (однинні), тільки множину (множинні).

Тільки в однині вживаємо:

-         абстрактні іменники (сміливість, гордість, щастя, далечінь, гнів, доброта);

-         збірні іменники, що позначають сукупність, як нерозчленовану єдність (селянство, козацтво, мишва, татарва, гарбузиння, лушпиння);

-         речовинні іменники (молоко, олія, масло, пшоно, золото, сіль, гречка, чорнило);

-         власні назви (Прип’ять, Тернопіль, Волинь, Земля, Венера).

Тільки в множині вживаємо:

-         географічні назви (Броди, Черкаси, Суми, Чернівці, Карпати, Альпи);

-         парні предмети ( ножиці, окуляри, сани, штани, двері, ворота);

-         назви речовин, матеріалів у сукупності (вершки, пожитки, висівки, дріжджі, дрова, макарони, консерви, кахлі, меблі);

-         сукупність грошових сум (гроші, фінанси, кошти, ресурси, витрати);

-         тривалі проміжки часу (канікули, жнива);

-         свята, обряди (іменини, хрестини, входини, М’ясниці, заручини);

-         назви дій, процесів, станів, почуттів, ігор (любощі, лінощі, веселощі, пахощі, радощі, піжмурки, шахи, побігеньки, посиденьки).