Укр. мова. Другий курс.

ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ

Додаток – другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямовано дію, і відповідає на питання кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому? ( це питання непрямих відмінків). Додаток найчастіше виражений іменником чи займенником, рідше – прикметником у значенні іменника чи інфінітивом: Мохнатий джміль із будяків червоних спиває мед. Нас інші ждуть незвідані дороги. Чужим не розбагатієш. Любить людей мене навчила мати. Додаток залежить від присудка, рідше – від підмета. Додаток може мати при собі означення: Співає ліс захриплими басами, веде за повід стежечку худу.

Обставина – другорядний член речення, який указує на спосіб здійснення дії, її якість або силу (інтенсивність), а також місце, час, причину, мету, умову, з якими пов’язана дія чи вияв ознаки. Обставина відповідає на питання як? яким чином? де? коли? з якою метою? чому? якою мірою? та ін. обставина залежить від присудка і при собі може мати означення: І якщо впадеш ти на чужому полі, прийдуть з України верби і тополі.

Обставина може виражатися:

а) прислівником: Коні шалено мчали полем;

б) дієприслівником: Осиротівши, клени мріють про весняне листя;

в) дієприслівниковим зворотом: За хвилину діти з галасом забігли у садок, випереджаючи матір;

г) іменником у непрямих відмінках: Ішов дід з містечка, через гору, у село;

ґ) інфінітивом: Осінь сіла в лісі відпочити;

д) Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі.

Означення – другорядний член речення, що вказує на ознаку предмета (його якість, властивість, належність, порядок при лічбі). Означення відповідає на питання який? чий? котрий? яка? чия? І т.д. Воно може залежати від підмета, додатка чи обставини, рідше – від присудка (складного іменного): З вітром весняним сосна розмовляла.

Означення може виражатися:

а) прикметником: В пахучій хмарі дощової мряки стоїть туман;

б) дієприкметником: Сірі води спливали із сірого неба на посірілу землю;

в) дієприкметниковим зворотом: Стара черемха заздро поглядала на першу вишню, визрілу несміло;

г) іменником у непрямих відмінках: Промінь сонця розмальовує світанок;

ґ) прислівником: Каву по-східному готують у піску;

д) інфінітивом: Бажання освіжитися підсилювало прохолодне море.