Укр.літ. Для першого та другого курсу.

Орнаменталізм	–	“Слово про похід Ігорів”	поема, героїчна пісня
Монументалізм	Нестор	“Повість минулих літ”	літопис
Бароко	Г.Сковорода	“De libertate” “Всякому місту – звичай і права” “Бджола та Шершень”	лірика гром. лірика гром. Байка епічна
Класицизм	І. Котляревський	“Наталка Полтавка” “Енеїда”	драма поема
Сентименталізм	Г. Квітка-Основ’яненко	“Маруся”	повість соц.-побут.
Романтизм	Т.Шевченко	“До Основ’яненка” “Катерина” “Гайдамаки”	лірика поема поема
	П. Куліш	“Чорна рада”	роман істор.
	М. Вовчок (Вілінська)	“Максим Гримач”	оповідання
	О. Гончар	“За мить щастя”	новела
	В. Сосюра	“Любіть Україну”	лірика гром.
Реалізм	Т.Шевченко	“Мені однаково” “Кавказ” “Сон” (комедія) “І мертвим і живим…” “Заповіт”	лірика невільнича поема сатир. поема сатир. поема-послання лірика
	І. Нечуй-Левицький	“Кайдашева сім’я”	повість сусп.-побут.
	П. Мирний (Рудченко)	“Хіба ревуть воли як ясла повні?”	роман соц.-псих.
	І. Карпенко-Карий (Тобілевич)	“Мартин Боруля”	трагікомедія
Модернізм	М. Куліш	“Мина Мазайло”	трагікомедія
	І. Драч	“Балада про соняшник”	лірика
Неоромантизм	Л. Українка (Косач)	“Contra spem spero!” “Лісовапісня”	лірика гром. драма-феєрія
	І.Франко	“Гімн” “Чого являєшся мені у сні” “Мойсей”	лірика гром. Лірика інтимна поема-притча
	М. Коцюбинський	“Тіні забутих предків”	повість
	О.Кобилянська	“Земля”	повість соц.-псих.
	О. Довженко	“Україна в огні” “Зачарована Десна”	кіноповість кіноповість
	Г. Тютюнник	“Три зозулі з поклоном”	новела
	Л. Костенко	“Маруся Чурай” “Страшні слова, коли вони мовчать” “Українське альфреско”	роман у віршах істор. лірика лірика
	І. Багряний (Лозов’ягін)	“Тигролови”	роман пригодн.
	М. Вороний	“Блакитна Панна”	лірика
	П. Тичина	“О панно Інно” “Арфами, арфами..” “Ви знаєте як липа шелестить”	лірика лірика лірика
	Богдан-Ігор Антонич	“Різдво”	лірика
	Ю. Яновський	“Вершники”	роман у новелах
Неокласицизм	М. Рильський	“Молюсь і вірю”	лірика
	Є. Маланюк	“Стилет чи стилос”	лірика
Імпресіонізм	М. Коцюбинський	“Intermezzo”	новела
	В. Винниченко	“Момент”	новела
Експресіонізм	В. Стефаник	“Камінний хрест”	новела
	М. Хвильовий (Фітільов)	“Я (романтика)”	новела
Екзистенціалізм	В. Підмогильний	“Місто”	роман урбаніст.
Символізм	О. Олесь (Кандиба)	“Чари ночі” “О слово рідне! Орле скутий!”	лірика лірика
Сюрреалізм	В. Стус	“Як добре те, що смерті не боюсь я” “О земле втрачена, явися!”	лірика лірика невільн.
Неонародники	А. Малишко	“Пісня про рушник”	пісня
	В. Симоненко	“Лебеді материнства”	лірика
	О. Вишня (Губенко)	“Моя автобіографія” “Сом”	усмішка

ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ  ТЕРМІНИ  І  ПОНЯТТЯ

Алегорія – інакомовлення; спосіб художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ, предметів під іншими художніми образами відповідно до асоціації. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Алітерація – повторення однакових або подібних за звучанням приголосних звуків у віршованому рядку чи строфі для підсилення виразності й музичності.

Хмари хмарять хвилі –

Сумно сам я, світлий сон…(П.Тичина).

Анафора – єдинопочаток, повторення окремих слів чи словосполучень на початку віршових рядків, строф чи речень:

О, я не невільний,

Я ваш беззаконник,

Я – сонцеприхильник,

Я – вогнепоклонник (П.Тичина).

Афоризм – усталений короткий влучний вислів: Людина – коваль свого щастя

( Г.Сковорода).

Асонанс- повторення однакових голосних звуків у рядку чи строфі.

Не милуй мене шовково,

Ясно-соколово…(П. Тичина).

Байка – невелике віршоване або прозове алегоричне оповідання, що має повчальний зміст. Цей жанр належить до ліро-епосу.

Балада – віршований ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту з драматично напруженим сюжетом і сумним звучанням. Баладі властиві такі ознаки: невелика кількість персонажів, незвичайність і загадковість подій, гострота і трагічність у розв’язанні конфлікту, похмурий колорит, наявність казкових чи фантастичних елементів. У баладах часто використовується прийом метеморфози, в основі якого – перетворення людини в рослину чи тварину.

Бурлеск – жанр гумористичної поезії, комічний ефект у якій досягається тим, що героїчний зміст викладається навмисно вульгарно, грубо, або про «низьке» говориться піднесено, урочисто.

Верлібр (вільний вірш) – система віршованих рядків, де рядки вільного вірша мають різну довжину, не поділяються на стопи, у них різна кількість наголосів, розташування їх довільне. Верлібр не має римування, у наслідок чого зникає і поділ на строфи.

Гротеск – сатиричний художній прийом, заснований на явному спотворенні, на перебільшенні чи применшенні зображуваного, на поєднанні контрастів: фантастичного з реальним, трагічного з комічним. Це найвищий ступінь комічного (сцена «генерального мордобитія» у поемі «Сон» Шевченка).

Гумореска – невеликий художній твір, у якому події та люди зображені в жартівливому тоні.

Дума – невеликий віршований ліро-епічний твір героїчного або соціально-побутового змісту, який виконується речитативом – протяжним мелодійним проказуванням – у супроводі кобзи, бандури чи ліри. У думах немає нічого фантастичного.

Драма – драматичні твори призначені для постановки на сцені, життя й події показані через діалоги й монологи дійових осіб. В основі драматичного твору – конфлікт. Жанри драматичних творів – власне драма, трагедія, комедія, трагікомедія, водевіль

Епічні твори зображують події, людей і їх вчинки. Вони здебільшого прозові і мають сюжет. Жанри – оповідання, новела, повість, роман, казка.

Епіфора – прийом, який полягає в повторенні однакових висловів, слів чи звукових сполучень у кінці віршованих рядків або строф із метою посилення виразності й музичності.

Ми Дзвіночки,

Лісові Дзвіночки,

Славим день.

Ми співаєм,

Дзвоном зустрічаєм:

День! День (П.Тичина).

Експресіонізм – стильова течія модернізму першої чверті ХХ ст., у якій основними принципами стають суб’єктивність, експеримент і новина. Мистецтво експресіонізму проникнуте відчуттям повсякденного болю, страхом за майбутнє людини, коли соціальні умови загрожують їй безглуздою загибеллю. Повсякденний біль. Невтішне майбутнє, спричинене соціальними умовами переживає герой новели «Камінний хрест» В. Сте-фаника Іван Дідух.

Епітет – художнє означення: пишний сад, золоті руки. Постійні епітети – фольклорні – сизий орел, червона калина, битий шлях.

Звуконаслідування – використання слів, зокрема й вигуків, фонетично близьких до природних звуків:

А я у гай ходила

по квітку ось яку,

а там дерева люлі

і все отак зозулі:

ку-ку (П.Тичина).

Імпресіонізм – течія модернізму, що виникла наприкінці ХІХ ст. в Європі. Таким творам властиві ознаки психологізму у змалюванні персонажів, прагнення відтворити найтонші зміни в настроях, схопити миттєві враження, особливий лаконізм прози, багатство зорових (кольори) і слухових (звуки) образів, увага до яскравих деталей і відмова від великих соціальних проблем. В укр. літ. Імпресіоністична манера письма позначилася на творчості М.Коцюбинського, В.Стефаника, М.Хвильового, Г.Косинки.

Карикатура – сатиричний малюнок загостреного викривального характеру, перекручування оригіналу:

Мов опеньок засушений,

Тонка, довгонога,

Та ще, на лихо, сердешне

Хита головою…(Т.Шевченко).

Кіноповість – сценарій, перероблений для читання, жанр художнього твору, що поєднує ознаки кіно (фрагментарність, монументалізм образів) і повісті (психологізм, метафоричність, широкі пейзажні картини, авторські відступи).

Кларнетизм – це світоглядно-естетична концепція П.Тичини, що виражається за допомогою багатьох поетичних засобів. Кларнетизм характеризують такі поняття: «кольоровий слух», «слуховий колір», поетичний всесвіт, філософська ідея всеєдності тощо.

Ліричні твори передають почуття, переживання, настрої людей. Ці твори не мають сюжету. Види лірики – інтимна, пейзажна. Громадська, патріотична, філософська.

Ліричний відступ – такий відступ від розгортання сюжету, у якому письменник, перериваючи розповідь про події, виявляє своє ставлення до героїв, висловлює співчуття чи дає поради.

Метонімія – поетичний вислів, у якому одна назва замінюється іншою, чи перебуває з нею в якомусь зв’язку: читати Франка-читати твори Франка; Харків вітав переможців – люди, що живуть у Харкові , вітали переможців.

Модернізм – літ. напрям у мистецтві наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст. для модернізму характерна пристрасть до зображення дійсності як хаосу й абсурду, особистість описується в контексті її відчуження від соціуму, закони якого вона сприймає як такі, що є алогічними та ірраціональними. Олена Ляуфлер не сприймає міщанських традицій, що жінка має бути лише прикрасою чоловіка.Модерністські течії – неоромантизм, неокласицизм, символізм, імпресіонізм, експресіонізм, футуризм.

Метаморфоза – художній прийом, в основі якого – перетворення людини в рослину чи тварину.

МУР (Мистецький український рух) – об’єднання укр. письменників в еміграції з метою поєднати укр. літераторів, які після Другої світової війни опинилися в таборах для переміщених осіб переважно в Німеччині та Австрії. МУР заснований 1945 року. Головою був Улас Самчук, який висував ідею «великої літератури», що базувалася на тому, що літ.є одним із основних чинників духовного самовияву наці. До МУРу входили: І.Багряний, Є.Маланюк, У.Самчук, Т.Осьмачка.

Порівняння – художній вислів, у якому один предмет чи явище зіставляється з іншим, чимось на нього схожим.

Максим козак Залізняк,

Козак з Запорожжя,

Як поїхав на Вкраїну,

Як пишная рожа!

Паралелізм – паралельне зображення явищ із різних сфер життя, показ одних явищ на фоні інших, зіставлення їх:

Розвивайся й ти, сухий дубе.

Завтра мороз буде;

Убирайся, молодий козаче,

Завтра похід буде.

Сарказм – їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповнена крайньої ненависті й гнівного презирства. Сарказм на відміну від іронії не має прихованого значення:

А братія мовчить собі,

Витріщивши очі!

Як ягнятко; нехай, каже.

Може, так і треба. (Т.Шевченко)

Травестія – різновид жартівливою бурлескної поезії, коли твір із серйозним чи героїчним змістом переробляється на твір комічного характеру з використанням панібратських жаргонних зворотів.

Усмішка – різновид гуморески, введений в укр. літ. Остапом Вишнею. Своєрідність у частих авторських відступах з дотепністю і лаконізмом.

Фейлетон – невеликий художньо-публіцистичний твір у періодичному виданні, у якому злободенні події зображені сатирично або гумористично.