Укр.мова. Другий курс.

Види простих речень і їх відтінки значень.

Речення – це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну та смислову завершеність і служить для спілкування або передачі якоїсь інформації.

Простим називається речення, яке має одну граматичну основу (Сонце з імли піднімалось над розлогим степом). За будовою просте речення буває: а) повним і неповним; б) поширеним і непоширеним; в) двоскладним і односкладним; г) неускладненим і ускладненим.

Речення, у яких вживаються і головні, і другорядні члени називаються повними. Речення, у яких пропущено головний або другорядний член, якого вимагають синтаксичні зв’язки, називають неповними (З’явилися стрімкі вершники. За ними – піхота.)

Речення, в якому є лише граматична основа називається непоширеним (Ліс шумить.) Ті, в яких є хоча б один другорядний член називаються поширеними (В місто прийшла ніч.)

Односкладним називається речення з одним головним членом, який не потребує другого, бо від цього може змінитися виражена думка і зміст речення. Вони бувають називними – у них головний член співвідноситься з підметом (Весна. Ніч.); і дієслівними – у них головний член речення співвідноситься з присудком (Треба вирушати.) Односкладні дієслівні у свою чергу поділяються на означено-особові, у них головний член означає дію, що стосується певної особи(осіб) (Заспіваймо знову пісню.) Неозначено-особові – головний член виражений дієсловом 3-ї особи множини і вказує на неозначену особу (Незабаром нам усе розкажуть.)Узагальнено-особові, у яких головний член означає дію, стан, ознаку, що стосується будь-якої особи взагалі, це найчастіше фразеологізми (Що посієш, те і пожнеш.) Безособові речення, у яких головний член означає дію чи стан, що не співвідноситься з виконавцем (Смеркалося. У селі кругом світилося.) Інфінітивні – у них головний член речення виражений інфінітивом (Зорі на небі не перерахувати.) Номінативні або називні – головний член співвідноситься з підметом і виражений Н.відмінком іменника множини чи однини (Море. Вітер і темні хвилі.)

У двоскладному реченні є підмет і присудок – головні члени речення, що становлять його граматичну основу.

До ускладнених простих речень належать конструкції зі звертаннями (Мамо, схиляюся перед тобою.); з однорідними членами (Тут танцювали і вальс, і танго, і польку.); з відокремленими і уточнювальними членами речення (Хати, осяяні промінням, мов намальовані стоять. Тут, у повній тиші, нам було навіть страшно.);зі вставними словами або конструкціями (Сьогодні, мабуть, ніхто не прийде.) Неускладнені речення не мають таких конструкцій.

Вправа 1

Перепишіть речення. Визначте прості і складні, односкладні і двоскладні, повні і неповні, поширені і непоширені.

Данило зупинився, прислухався, хто ж це такий нетерплячий першим вийшов жнивувати. Берегом піднявся до соняшників, що назбирували в золоті полумиски місячний сон. Стежиною вийшов до ячменю і поперед себе побачив високу постать косаря , який широко й гарно вів ручку. Ячмінь спалахував на грабках і гас на покосі. Спалахував місяцем і бриль косаря. Данило усе віддав би, щоб тільки стати таким косарем, вести свій широкий покіс собі на втіху, людям на добро. Та виходило – і цього простого щастя він не може мати. Тихий вечір травами котив. У нас степ, хліба та ще садки. Я в роки дитинства, бувало, читати любив цілу ніч, з Пушкіним вкупі звучала для мене Шевченкова річ. Були у мене успіхи й поразки, зазнав у праці світла і пітьми.

Вправа 2

Мова є канвою, на якій людина вишиває узори свого життя, а для письменника – знаряддям для відбиття в художніх образах своїх думок. Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування. Рідне слово – тая м’ята, материнська, рута. Рідна мова – це найособистіша і найглибша сфера обстоювання свого «я», коли воно є, своєї особистої і національної гідності. Мова моя українська – батьківська, материнська, рідна мені до болю, - дужий я із тобою. Скільки я знаю мов, стільки разів я людина. Прекрасне слово, але що в ньому, як не від серця йде воно. Радість праці для всіх – це найбільша радість.